Націоналізм може запакувати до свого багажу окремі здобутки, які мають велике значення для утвердження української державності. Якщо підсумувати досягнення націоналістичного руху впродовж минулого і початку нинішнього сторіччя, то передусім необхідно відзначити кілька принципових моментів.
Саме націоналізм спричинився до домінування ідеї незалежності України практично у всіх соціальних стратумах суспільства. Власне він покінчив із комплексом національної меншовартості в середовищі українського політикуму, який тривалий час ідею незалежності України намагався підмінити пропагуванням різних концепцій "оновленого Союзу". У програмах усіх впливових сучасних партій ідея незалежності України уже не ставиться під сумнів, а трактується як неодмінна умова суспільного поступу.
Вагомим досягнення націоналістичного руху стала легітимація самої ідеї української державності. Не секрет, що після Акту проголошення Незалежності виникла спокуса розпочати історію незалежної України з 1991 року, або ж показати її як етап трансформації УРСР. У 1992 році голова ОУН Микола Плав'юк передав Леонідові Кравчуку повноваження Президента Української Народної Республіки на вигнанні, що фактично легімітувало українську владу як спадкоємницю уряду УНР. Саме після цього до підручників з історії повернувся "перший президент України Михайло Грушевський", а свято Соборності - об'єднання УНР із Західно-Українською Народною Республікою, перетворилося у державне.
В останні роки український націоналізм став могутнім чинником національної самоідентифікації. Так, не зважаючи на соціальні негаразди, політичні та релігійні симпатії, радянське минуле і антиукраїнську політику влади в окремих регіонах, абсолютна більшість громадян, майже 80% від загальної кількості населення України, під час останнього Всеукраїнського перепису заявили, що вважають себе українцями.
Цей феномен свідчить, що в незалежній Україні націоналістичний фактор, із сили, що у минулому вела народ до незалежності, відтепер стає силою, що утверджує духовну міць нації, її споконвічне й законне прагнення не лише жити у власній державі, а й бути її господарем.
Націоналізм став не лише чинником необхідності відновлення історичної справедливості стосовно різних етапів національно-визвольного руху, а спромігся зробити його фактором сучасної української політики. Яскрава ілюстрація - перипетії щодо відзначення 60-ї річниці так званої Волинської трагедії; суспільна дискусія щодо державного визнання ОУН і УПА, боротьба за відновлення історичної правди стосовно українських жертв Бабиного Яру, врешті - визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом української нації.
Дуже часто і справедливо наголошують "надпартійність" націоналізму як ідейного руху. Іншими словами, націоналізм виступає як інтегруючий світогляд нації, а не окремої групи, класу чи партії. В сучасних умовах, це означає, що відбулася демонополізація націоналістичної ідеології. Український націоналізм виходить на широкі обшири, які не знають партійних кордонів, він не завжди визнає історичну тяглість, тобто його адептами перестали бути націоналісти, причетні до традиційних націоналістичних структур.
Шановний Вітьок, якщо Ви не слідкуєте за новинами - це Ваша особиста справа, розвиток науки на Україні ніхто не відміняв і вона розвивається, Погляньте навколо себе, невже Ви не бачите змін у шкільній програмі ( хоча б) ? Не соромтесь тут.
Я як справжній патріот україни вважаю найбільшим досягненням укр націоналістів є зубожіння нації, її вимирання а також деградація українського народу. от давайте подумаємо що побудовано окрім супермаркетів і яток за часи незалежності україни , які були здобутки науки за ці роки?
